Titulo

БІЗНЕСМЕН ІГОР КРИВЕЦЬКИЙ ВИТРАТИВ НА АТО 47 МІЛЬЙОНІВ – БІЛЬШЕ, АНІЖ УСІ ДЕПУТАТИ.

Интервью колишнього народного депутата від «Свободи», бізнесмена Ігоря Кривецького про те, як він сьогодні пов’язаний із політикою, чи продовжує фінансувати партію, як взагалі потрапив до її лав, чи планує балотуватися до парламенту у разі проведення дострокових виборів, як ставиться до того, що відбувається в країні, що зараз із його бізнесом та про події 31 серпня 2015 року, коли під Верховною Радою відбулися сутички.
Екс-нардепа, «свободівця» та бізнесмена Ігоря Кривецького вкрай рідко можна побачити на шпальтах газет, сторінках інтернет-видань чи на телебаченні. Взагалі програми з його участю можна порахувати на пальцях. Сообщает http://politikan.net/

Як і інтерв’ю в інших засобах масової інформації. Сам Ігор Ігорович запевняє, що не проти спілкування з журналістами. Навіть навпаки — відкритий для них та готовий відповідати на будь-які питання. Водночас його прізвище звучить з вуст інших людей. Опоненти називають політика «сірим кардиналом» партії, прив’язують до різних скандалів. «Цензор.НЕТ» запропонував Кривецькому пролити світло на звинувачення, які лунають на його адресу.
Блог пользователя  Роман Франкович Мамчур: БІЗНЕСМЕН ІГОР КРИВЕЦЬКИЙ ВИТРАТИВ НА АТО 47 МІЛЬЙОНІВ – БІЛЬШЕ, АНІЖ УСІ ДЕПУТАТИ.

«КОЛИ МИ БУЛИ В РАДІ, Я ДУМАВ ЗДАТИ МАНДАТ»

кривецкий

— Останнім часом ви зникли із публічної площини. Чим взагалі зараз займаєтеся?

— Я не погоджуюся зі словом «зник». Я нікуди не зникав. Весь час був в Україні.

— Я маю на увазі, з інформаційного поля.

— Повірте мені, немає таких журналістів, які скажуть, що хотіли взяти у мене інтерв’ю, а я відмовився.

— Все ж, чим займаєтеся?

— Політикою.

— Давайте подробиці.

— Я — член виконкому партії «Свобода». Як же не займатися політикою?!

— Продовжуєте фінансувати партію?

— Звичайно, допомагаю. Причому не тільки фінансово, але й в інших речах.

— Наприклад?

— Підтримую морально, їжджу в АТО, допомагаю армії.

— Скільки коштів на це витратили?

— Я думаю, в АТО я допоміг більше, аніж усі депутати, які зараз є. Коли ми підраховували, виходило понад 46-47 мільйонів.

— А на партію?

— Партія у нас скромна. Точну цифру я назвати не можу. Але у нас всі намагаються допомагати, чим можуть. Так і я. Коли є потреба, збираємося і вирішуємо.

— Скоро може виникнути додаткова потреба у зв’язку з можливими достроковими парламентськими виборами. Деякі партії вже розгорнули штаби на місцях. «Свобода» також?

— Ми ще цього не робили. Але готуємося, тому що вважаємо, що вибори потрібно проводити. Чим швидше, тим краще. Бо робота нинішньої влади, яка піарить «Опозиційний блок», загрожує Україні. Кожен день — це плюс один депутат для цієї партії. Тому, чим раніше будуть вибори, тим краще для країни. «Опозиційному блоку» зараз взагалі нічого не потрібно робити. Тільки показувати: «Подивіться, що відбувається». Вже дожилися до того, що люди говорять: «За Януковича було краще». Скажіть, так хто піарщик цієї політичної сили? Арсеній Петрович and the company.

— У разі проведення виборів ви будете балотуватися?

— Не планую. Навіть коли ми були у Верховній Раді, я думав здати мандат.

— Вам було не комфортно?

— Так.

— Чому?

— Тому що я — людина дії, звик щось робити. А там були лише розмови. Для мене це було важко.

— Взагалі, коли партія знаходиться поза парламентом, у неї можуть виникати проблеми із підтримкою своєї мережі на місцях. Як з цим зараз у «Свободи»?

— Знаєте, я прийшов у «Свободу», коли у партії не було жодного депутата — ні районного, ні міського. Це була група людей, які жили ідеєю та хотіли змін у країні. А тепер ми маємо своїх депутатів навіть у Верховній Раді. Ми можемо з вами навіть дискутувати на тему, що такої партії більше немає. Це люди, які прийшли й зробили — реально вигнали Януковича. Я думаю, ви бачили, як це відбувалося. Особисто мені не соромно за жоден вчинок у парламенті, за жодне голосування. Я взагалі не пропускав засідання Ради. Хоч мені було важко, бо я до того в житті сам розпоряджався своїм часом. Але дисципліна — для всіх. Якщо ти будеш її порушувати, яке право матимеш присоромлювати з цього приводу інших? Те саме по законах та Революції гідності. Я вважаю, що вона почалася з приходу до парламенту «Свободи». Ті, хто на наше «Слава Україні», кричали нам, що ми — фашисти, тепер також так говорять. Вони всі вже носять вишиванки та дуже люблять Україну.

— А як ви взагалі потрапили у «Свободу»?

— Василь Павлюк зі «Свободи» познайомив мене із Олегом Тягнибоком понад 10 років тому. Я знав Олега Ярославовича як публічну людину, але у нас не було особистих стосунків. Ми декілька разів зустрічалися, поговорили. Мені сподобалося, як він мислить. Я побував у нього вдома. Побачив, що фальші немає. Бо є політики, які журналістам показують один будинок, а насправді живуть в іншому. Але Олег Ярославович не такий.

— Інші партії тоді кликали вас до себе?

— Ні.

— Ви були аполітичні?

— Так. Хоча зі шкільних років був націоналістом.

— Ви добре знайомі з політиками першого ешелону. Вам особисто після Революції гідності пропонували якусь посаду?

— Ні, тому що вони мене знають. Я — один із тих, хто домовлявся про проведення виборів, коли в країні почалася війна. У нас тоді рейтинг був півтора відсотки. Ми все одно були за перезагрузку парламенту. Тоді Арсеній Петрович і команда пропонували різні міністерства, щоб залишилися, але ми відмовилися. Ми віддали владу — у нас заяви написали навіть голови районних адміністрацій. Ви знаєте ще якусь таку партію? Давайте порівняємо нас, наприклад, із «Самопоміччю», яка вважається не найгіршою політичною силою. Вони навіть міністра (аграрної політики Олексія Павленка. — ред.) не могли відкликати. Вже мають шість «тушок».

— Вони відразу відхрестилися від міністра.

— Хвилиночку. Так можна від усіх відхрещуватися. Вони тоді заявили, що відкликають міністра, а той все одно лишився. От і порівняйте. Наші міністри та губернатори хіба трималися за крісла? Не було такого.

— А зараз в коаліцію увійшли двоє колишніх «свободівців» — Бублик і Рудик.

— У «Свободи» «тушок» немає. Ви говорите про колишніх членів партії. Це як в житті, якщо чоловік з дружиною розійшлися, то після розлучення вже про зраду не йдеться. Кожен за себе сам несе відповідальність. Хоча ми вважаємо, що ці депутати вчинили неправильно.

— До речі, як ви оцінюєте роботу у владі «свободівців» — Швайки, Мохника, Махніцького?

— Важко оцінити роботу за кілька місяців. Ми заходили в структури, де були «регіонали». А наші друзі-союзники ще й ставили палки в колеса і не давали працювати. Як тут можна оцінити діяльність?! Це те саме, що ви сіли на зламану машину. Як їхати? Спочатку її треба ремонтувати.

Ми тоді були, як діти, бо до того не були так представлені у владі. Тому нас дурили. Значить, ми були слабкі і нам треба ставати сильнішими.

— А давайте детальніше про Махніцького…

— Я не хочу його захищати. Але за три місяці роботи він зробив більше, аніж всі його наступники. До речі, він був обраний від Майдану, бо захищав тих людей, кого під час Революції затримували. Коли призначили, його навіть в кабінет Пшонки не пустили. Декілька тижнів сидів у приміщенні поруч. Він навіть не міг нікого поміняти, бо вони пішли на лікарняні і так далі. Але, скажіть, де був Бакулін (екс-керівник «Нафтогазу». — ред.) при Махніцькому?

— Його заарештували.

— Так. А де він зараз?

— У Верховній Раді.

— А де був «беркутівець» Садовник? І де він тепер? Є ще багато прикладів по тих, на кого тоді були відкриті кримінальні справи.

кривецкий

— Нещодавно Махніцький заявив, що ви могли впливати на призначення прокурорів в областях, коли він був на посаді. Про який вплив ідеться?

— Це неправда. Я, як депутат, міг хотіти, щоб не ставили, невідомо кого. Я не призначив ні одного прокурора області від себе. Прив’яжіть хоч одну людину до мене! Навіть коли ми з деякими проводили зустрічі, була одна умова: змініть в країні щось на краще.

Подивіться, от чому нас почали знищувати союзники? Вони бачили, що ми робили. Цим займалися ті, хто під час Революції декілька разів хотіли розпустити Майдан. Коли ми захопили КМДА та Будинок профспілок, без яких би нічого не було, кричали, що нас усіх посадять.

— Назвіть прізвища, хто це робив.

— Команда Яценюка. Не секрет, що Арсеній Петрович декілька разів пропонував розпустити Майдан, бо усіх посадять. Тягнибок це може підтвердити. Я і Олег Ярославович ходили на всі перемовини.

— Ну, да. Ви ж фінансували Майдан. Сцену купили.

— На якій вони піарилися. До речі, мені здається, що вони ще щось заробили на Майдані.

— Яким чином це можна зробити?

— Можна взяти десять мільйонів, а принести сім.

— Повернусь до Махніцького. В пресі була інформація, що ви разом з ним придбали готель «Хаятт»…

— Це не так. Звідки з’явилася ця інформація? До Революції я, дійсно, хотів придбати цей готель. Але коли почався Майдан, вже було не до того. А Махніцький взагалі, певне, в тому «Хаятті» й не був (всміхається. — Ред.).

— Ви не знаєте, хто купив готель?

— Не знаю.

— Вам також належить приміщення на 400 кв. м на вул Городецького в Києві. Там були магазини лакшері-брендів. Досі вам належать?

— Їх здають в оренду.

«ОСТАННІЙ РАЗ БУВ У РОСІЇ РОКІВ СІМ-ВІСІМ ТОМУ»

— Нещодавно Володимир Дідух, якого називають львівським кримінальним авторитетом, в інтерв’ю багато про вас говорив…

— То все чиста брехня. Я проходив детектор, коли був депутатом Верховної Ради. Зібралися журналісти. Я запропонував поставити мені питання, які потрібно задавати кожному політику: «Чи зраджував інтересам України? Чи працює на спецслужби інших держав?» Плюс, персональні щодо мене…

— Але тоді цю програму не показали.

— Вирішили, що не потрібно. Бо питань уже ж не було. Якби я не пройшов детектор, показували б програму кожного дня.

Я декілька днів тому давав інтерв’ю 24 каналу. Запропонував їм пройти в ефірі детектор разом із їхнім власником Садовим. Бо коли він був на дебатах з Кошулинським, сказав, що я до нього приходив «дерибанити» місто. Це брехня. Певне, люди, які читають про мене, думають бозна-що.

— Але вас поза очі називають «сірим кардиналом» партії.

— Я дивуюся, чому ще не розказують про те, що я беру участь у конфлікті в Сирії (посміхається. — Ред.). До речі, на одному з ефірів хтось з депутатів сказав, що я літав на зустріч із Путіним…

— Антон Геращенко. Він говорив про те, що ви досить часто буваєте в Росії. Це правда?

— Я останній раз був у Росії років сім-вісім тому.

— Але все ж, ви знали Дідуха, мали з ним спільний бізнес…

— Не так. Хотіли відкрити фірму, де одним із співвласників був його син. Я навіть про це не знав. Можливо, якби був в курсі, не реагував би на це. Не думайте, що я відхрещуюся. Я хочу бути правдивим. Якщо треба, готовий ще раз пройти детектор з цього приводу. Можете запросити того чоловіка. Ні гривні я в нього не взяв.

— Складається враження, що він на вас образився. Чому він виступив проти вас? Яка у нього була мотивація?

— Я не знаю. Можливо, хтось його попросив, заплатили. Це ж інтерв’ю було відразу після виборів. «Свобода» не пройшла, треба було щось таке робити.

— 2014 року в інтерв’ю ви розказали про те, що придбали 5 відсотків в «Арена-Сіті». Що зараз з ними?

— Я продав. Думаю, Лещенко (який записував інтерв’ю. — Ред.) попрацював на Фірташа, щоб я це зробив. До речі, я заплатив податки — близько 10 мільйонів гривень.

— За скільки продали?

— Не пам’ятаю, яка там сума. Але оце таке у мене ставлення до країни. Погодьтесь, я ж міг показати зовсім іншу суму. Навіщо стільки податків платити? Міг 100-200 тисяч віддати. Зараз же усі так роблять.

— Фірташ купив?

— Якась компанія. Йдеться про 700 квадратних метрів, які я купив не у Фірташа. Зі слів Лещенка, вони належали структурі Фірташа. Вони хотіли викупити мою частку. Однак я не хотів продавати, бо це хороше приміщення в центрі міста. Але Лещенко все зробив для того, щоб я передумав. Тоді всі накинулися на мене, через те приміщення. Однак це те саме, що ви придбали квартиру, яка становить 3-10 відсотків від будинку. Як можна вас прив’язувати до власника будівлі?! Я думаю, що Лещенко спеціально так вчинив. Хто його попросив — я не знаю.

До речі, про те інтерв’ю. Скажіть мені, будь ласка, чи правильно з журналістської точки зору в тексті називати людей кличками? Я перепрошую, але самого Лещенка називають «бородатая женщина»…Я прошу вибачення в Лещенка, що я називаю його по кличці, але якщо він приписує клички іншим, то було б чесно, якщо б він підписувався своєю.

— А звідки взагалі взялася ця кличка Пупс?

— Я не знаю.

— Але її не Лещенко перший озвучив. Навіть якщо забити ваше прізвище в гуглі, видає навіть у заголовках…

— А тепер уявіть, як мені спілкуватися із людьми за кордоном. Навіщо таке робиться? Щоб знищити мене та мою сім’ю? А як моїм батькам таке бачити? Хтось взагалі подумав, що у мого тата може бути інфаркт?!

Мене називають кримінальним авторитетом при тому, що я навіть не маю штрафу за порушення правил дорожнього руху. Як так можна?!

— Тягнибок розказував, що за часів Януковича знищили поліграфічний бізнес ще одного вашого одно партійця Олега Гелевея. На вас наїжджали?

— Була справжня війна, пресинг, вламувався «Беркут». Певне, хотіли, щоб я прийшов на розмову. Мене навіть захищали місцеві журналісти. Якби була якась зачіпка, мене б знищили. А за часів Революції, коли я купив сцену, мені спалили ресторан у Львові.

сбербанк кривецкий
— А домовлятися з вами не намагалися?

— Можливо, так чинили, щоб я прийшов домовлятися. Але я цього не робив. Я взагалі ні разу нікого не попросив за свій бізнес. Навіть будучи при владі. Вам ніхто не скаже, що я когось набрав і сказав: «Допоможи мені щось оформити». Можете проконтролювати, що я придбав за часів «Свободи» у Львові. Хіба на аукціоні будинок, який виставив Садовий. Все, що я купляв, це вторинний ринок.

— Тоді розкажіть, чим ви зараз володієте?

— Є готелі, нерухомість.

До речі, моя дружина і я отримали «Людина року» за найкращий інвестиційний проект в Україні.

— Виробництва немає?

— Я розглядаю це питання. Просто не було часу цим займатися.

— Ви не оцінювали свої статки?

— Для чого?! Щоб тішитися?

Але ви поставили правильне питання щодо бізнесу. Сьогодні кожен, хто цінить та любить Україну, має в неї вкладати. Так би мовити, «прив’язати» себе. Тоді ти не втечеш…

— Але є ще влада, так би мовити, правила гри. Не секрет, що зараз бізнес змушений виживати.

— Так. Тому бізнесу треба згуртуватися та вигнати цю владу. Бо якщо немає економіки — немає держави. Все просто. Але я говорю про те, що треба через силу зараз вкладати, щоб була зачіпка. Щоб не виїжджали за кордон і потім телефоном не запитували, що відбувається в країні.

— Однак люди як раз і змушені виїжджати.

— Ця ситуація штучно створена.

— Ким? Владою?

— Нашою владою, яка працює не на Україну. От для чого потрібна прекрасна земля, ресурси? Скажіть, є країна, яка буде думати про те, щоб Україна була сильною? Я сумніваюся.

— Вони самі мають розуміти, що якщо заріжуть корову, яка дає молоко, не матимуть потім нічого.

— Вони хочуть її не різати, а придбати. Поки вона наша. Але вони хочуть зробити її своєю, а нас — рабами на своїй землі. Тих, хто може протидіяти, виганяють. Всі говорять: «Як можна в Україні робити бізнес?» Але це наша країна. Це все одно, що спитати, як можна любити свою маму. Я цього не розумію.

— Одна справа, коли йдеться про владу Януковича, яка була «відірвана від землі», інша — про ту, яка прийшла на смертях людей.

— Це прийшла нечисть, яка всіх здурила. Людяність — це любов до іншого. А тут нічого такого немає. Є знищення. Коли вони телефонують європейцям чи росіянам і питають, якй діяти, це не люди. До чого вони нас ведуть?

Скажіть, а як може міністр-іноземець керувати нашою країною? Я був би проти, щоб український високопосадовець працював, наприклад, на Росію, не знищуючи її, бо вона з нами воює. Тому у нас можуть керувати лише громадяни України, які вважають її своєю Батьківщиною.

— Виходить, ви вважаєте, що призначення іноземців в уряд було помилкою?

— Звичайно. Так хотіли замилити очі.

Я б ще звернув увагу на кредити. Я проти того, щоб ми їх брали на проїдання. Бо завтра доведеться віддавати. Це те саме, що людина взяла кредит, заклала свій будинок, поїхала відпочивати й ні про що не думає. Така нині ситуація. Ми хіба будуємо заводи під ці кредити, створюємо робочі місця?

— Ви прекрасно знаєте, куди йде левова частка цих кредитів.

— Ми всі це знаємо — розходяться по чиїхось кишенях. А завтра Америка чи Франція скажуть, щоб повертали. Чим? Землею?

— Яценюк прямим текстом сказав, що треба продавати землю.

— Це говорить той хлопець, який знає, що буде жити в Америці. Хоча я сподіваюся, що патріоти знайдуть всіх, як роблять в Ізраїлі. Нам тому треба повчитися. Інакше ми не виживемо.

«Я Б НІКОЛИ НЕ ЗАЙМАВСЯ ПОЛІТИКОЮ, ЯКБИ У НАС БУЛА ПРЕКРАСНА ВЛАДА „

— Давайте поговоримо про події 31 серпня. Ви вже спростовували інформацію про свою причетність до заворушень під Радою. Пройшов час. Що зараз ви думаєте про всю ту ситуацію?

— Потрібно було відволікти увагу від прийняття змін до Конституції щодо особливого статусу Донбасу. Кинута граната — це спроба “убити двох зайців». Бо через тридцять секунд показали пальцем на Тягнибока. Ви бачили, щоб у якісь країні міністр, не розбираючись, когось звинувачував? Ми ж говоримо про свою європейськість…

— Вас тоді на допити не викликали?

— Ні. Всі знають, що я не маю до цього ніякого відношення.

Тоді мене звинувачували, що я ходжу в Адміністрацію Президента. Добре, давайте припустимо, якби я 31-го був у Києві, зайшов на Банкову. У нас же в парламенті є депутати, я — колишній нардеп, у мене можуть бути питання. Повірте, я сумніваюся, що хтось з ними так розмовляє так, як я.

— Це як?

— (робить паузу. — Ред.) Компліментів вони не чують. Але чому всі це показали, як злочин? От заходив в Адміністрацію Президента. Це взагалі абсурд.

— Але ситуація була складною — загинули бійці.

— Значить, звинувачуйте Президента чи когось іншого, чому мене? Бо тоді виходить, якщо я туди заходив, хтось мені щось дав, і я виконував поставлену задачу. Чому ж тоді замовника ніхто не чіпає? У мене є мрія, що колись буде створений круглий стіл справжніх журналістів, які будуть розбивати всю брехливу інформацію та створювати атмосферу правди.

— Зараз Тягнибок ходить на допити до Генпрокуратури щодо подій на Майдані. Вас не викликають?

— Я ще не отримав повістку.

— А підете, якщо буде?

— Обов’язково. Насправді 18 лютого 2014 року ми зробили дуже хорошу справу. Ми зайшли до табору «тітушок» та винесли наших побитих та поранених хлопців. Нас було кілька чоловік. «Тітушки» були в шоці, коли побачили Тягнибока, який ішов посеред їхнього табору. Я думав, вони нас розірвуть. Тоді в Кайду кинули камінь, «беркутівці» його побили. Мені Тягнибок говорив, що є відеозйомка. Нехай її покажуть.

Знаєте, я б ніколи не займався політикою, якби у нас була прекрасна влада, а країна проквітала. Повторюся, ми все віддали і пішли. Була лише одна умова — люстрація. Але вони її просто «зґвалтували» — повністю знищили закон про люстрацію. По за ним ті, хто працював при «регіоналах», мінімум п’ять років не мали права займати будь-яку посаду. Що вони зробили? Всі бачать. Це подвійні стандарти. Причому не тільки в цьому питанні. От я нещодавно прочитав на одному ресурсі, що я був у Онищенка на дні народження в Італії. Насправді це було в Україні. Я його знаю давно — ще до того, як він став депутатом. Ми займаємося кінним спортом. Але що дивно? Всі накинулися, що я був на дні народження у колишнього «регіонала». А те, що вони разом у коаліції та партії БПП з членами Партії регіонів, це абсолютно нормально. Більше того, вони ще разом і державу знищують. То як це називається? Але, знаєте, нехай це буде моїм найбільшим злочином…